Sun Microsystems: родом з 80-х

Реальна цінність сучасної обчислювальної системи визначається її здатністю взаємодіяти з іншими обчислювальними системами. Сьогодні окрім серверів та робочих станцій необхідно забезпечити спільну роботу найрізноманітніших пристроїв, включаючи мобільні телефони, портативні комп'ютери та всілякі вбудовані системи. І зробити це неможливо, грунтуючись лише на технологіях однієї компанії. Ось чому основою стратегії розробки продуктів та послуг компанії Sun Microsystems став принцип відкритості її мережевих рішень.

Народження ідеї

Sun Microsystems була зареєстрована у м. Санта-Клара (шт. Каліфорнія) у лютому 1982 р. Засновники компанії Вінод Хосла та Енді Бехтольшейм задумали побудувати найкращий комп'ютер для прикладних програм CAD/CAM (Computer-Aided-Design/Computer-Aided-Manufacturing). У той час інженерам-проектувальникам доводилося працювати на досить дорогих мінікомп'ютерах (minicomputers) або почергово, або в режимі поділу часу, і мало хто з них міг помислити про те, щоб отримати в повне розпорядження окрему машину.

Зліва направо: Вінод Хосла, Білл Джой, Енді Бехтольшейм, Скотт Макнілі

Замість мінікомп'ютерів засновники нової компанії запропонували інженерній спільноті порівняно дешеві, але разом з тим досить потужні персональні робочі станції з підтримкою мережі Ethernet. Вставши на цей шлях, Sun протиставила себе відразу більш ніж дюжині конкурентів, включаючи такі фірми, як Digital Equipment, Data General, Hewlett-Packard, а також Apple і Tandy.

Головним же своїм суперником на ринку Хосла та Бехтольшейм вважали засновану двома роками раніше компанію Apollo (згодом придбану компанією Hewlett-Packard), яка до того часу вже почала продавати схожі робочі станції. Її продукт являв собою повністю закрите фірмове програмно-апаратне рішення.

У протилежність йому рішення Sun базувалося виключно на типових промислових компонентах та загальнодоступній ОС Unix, вдосконаленій Біллом Джоєм, який прийшов у компанію з університету Берклі. Завдяки цьому кінцева ціна продукту, згідно з бізнес-планом, не перевищувала 20 тис. дол., тоді як робочі станції Apollo продавалися за 25 тис. дол. І дорожче.

Перший промінь

Оснащена мікропроцесором МС68010 настільна робоча станція з максимальним об'ємом оперативної пам'яті 4 МБ та інтегрованим адаптером Ethernet стала першим продуктом компанії Sun Microsystems. Вбудована підтримка мережі надавала користувачам можливість обмінюватися електронними повідомленнями та отримати доступ до поділюваних служб зберігання файлів та друку. "Моїм баченням були розподілені обчислення, - розповідав Вінод Хосла. - Оскільки мережа забезпечує поділюваний доступ до даних, необхідність зосереджувати обчислювальні ресурси в одному місці відпадає сама собою".

Вибір Unix як базової ОС та підтримка стеку протоколів TCP/IP положили початок "концепції відкритих стандартів", якої Sun Microsystems і донині незмінно дотримується при розробці усіх своїх продуктів. На думку голови ради директорів компанії Скотта Макнілі, "найкращий спосіб викликати довіру у користувача - застосовувати прийняті в індустрії стандарти для усіх інтерфейсів, за допомогою яких одна технологія "спілкуватиметься" з іншою".

Подальший розвиток галузі є красномовним тому підтвердженням. Сьогодні відкриті стандарти навперебій розхвалюють усі, кому не лінь, але на початку 80-х переважна більшість виробників комп'ютерів пропонували корпоративним замовникам лише закриті фірмові рішення. Придбавши їх, ті назавжди "прив'язували" себе до виробника, тобто мали і надалі придбавати лише його продукти - в протилежному випадку їм доводилося купувати усе наново. У зв'язку з цим Енді Бехтольшейм так охарактеризував причини успіху Sun: "Ми не помилилися у головному, обравши вірну бізнес-модель - відкриті рішення і таке ж відкрите відношення до користувачів".

Перша робоча станція Sun-1

Робоча станція з логотипом Sun Microsystems у формі добре всім знайомого сьогодні "логічного квадрату" уперше була представлена широкій громадськості на виставці Comdex у 1983 р. і, незважаючи на деякі недоліки, що булі в ній, покупці зустріли її добре. В тому ж році Sun буквально вихопила в Apollo контракт з компанією Computervision, провідним постачальником CAD-систем. Apollo програла цю угоду вартістю 40 млн. дол. по двом причинам. По-перше, вона нічого не змогла протиставити агресивному натискові Sun, а по-друге, інженери Computervision, як майже будь-який інженер-проектувальник, з одного боку, добре знали ОС Unix, з іншого - якби вибір пав на Apollo, їм довелося б витратити якийсь час на вивчення фірмової системи. Хоча саме Apollo заснувала ринок робочих станцій, Sun змогла поліпшити їх, розробивши гнучку конфігурацію апаратного забезпечення та надавши користувачам-інженерам у розпорядження добре знайому та улюблену ними ОС.

Мережа для усіх

Аби закріпити успіх, Sun вирішила всерйоз взятися за розробку ПЗ Unix. Стандарти TCP/IP та Ethernet з цього часу стали невід'ємною частиною її мережевої архітектури. Служби, що беруть початок від ОС 4.2BSD (зокрема, rlogin, rsh та ftp), по мірі того, як у користувачів виникала потреба у підтримці інтероперабельності, негайно бралися компанією на озброєння.

Свого апофеозу цей процес досяг у листопаді 1984 р., коли Sun анонсувала службу, що отримала назву "Мережева файлова система" (Network File System - NFS). Хоча це була аж ніяк не перша спроба створити подібну систему, NFS була унікальна тим, що забезпечувала простий, швидкий та прозорий доступ до файлів в умовах гетерогенного середовища.

Боб Лайон, який очолював колектив розробників, згадує: "Мережа слугувала для забезпечення спільного доступу до інформації. Але оскільки уся інформація зберігалася у файлах, існувала гостра потреба у розподіленій файловій системі". У Apollo така система була, але функціонувала вона лише на її власній фірмовій платформі. Головною ж перевагою рішення Sun було те, що воно підтримувало різні ОС, включаючи Unix, MS DOS, IBM DOS, Macintosh та VMS.

У 1995 р. філософія Sun Microsystems сформувалася в формулу, оцінену належним чином лише згодом: "Мережа - це комп'ютер" (The Network Is The Computer). Менеджери й спеціалісти Sun вирішили, що у ній найбільш точно відображена спрямованість компанії, хоча в деяких з них виникли сумніви у тому, що її зміст буде зрозумілим ринку.

Наступний крок Sun Microsystems став історичним: компанія прийняла рішення опублікувати специфікацію NFS і вибрала для її просування на ринок найагресивнішу політику ліцензування. Ініціаторами виступили Лайон і його команда, гаряче підтримані Біллом Джоєм. "Створити ринок - значить володіти ним!" - таким був їхній девіз. Але на відміну від Apollo, яка ще раніше створювала ринок робочих станцій, Sun Microsystems не "закрила" нову технологію, а навпаки, зробила її загальнодоступною, і притім за чисто номінальну плату. Маючи ліцензію та вихідний код, решта постачальників могли інтегрувати NFS зі своїми рішеннями. Такий підхід у корені змінював правила гри на ринку ПЗ та відкривав шлях до майбутнього успіху Java.

Звичайно, існувала небезпека втратити контроль над технологією, що стала з того моменту доступною для конкурентів. Але Sun здолала ці побоювання, впевнена у тому, що цілком спроможна бути лідером процесу еволюції стандарту. Окрім усього іншого, тут був ще й тонкий психологічний розрахунок. Користувачі ж напевно про себе вирішать: якщо цей стандарт розроблений компанією Sun Microsystems, хто ж, як не вона, краще за всіх знає, яким чином його слід реалізовувати у своїх продуктах? Те, що інші постачальники також можуть робити це, ставало у їхніх очах чимось другорядним.

Відкритий офіс Багато прикладних програм, такі як електронна пошта, щоденник, ПЗ для інтерактивного спілкування, здавна були безкоштовно доступні в Інтернеті. Що ж стосується ПЗ текстових процесорів, електронних таблиць та графічних презентацій, то усі вони були лише умовно безкоштовними... доти, доки Sun Microsystems не запропонувала приватним та корпоративним користувачам пакет офісних пропозицій StarOffice - безкоштовно (з оплатою послуг технічної підтримки). StarOffice - це повний набір офісних прикладних програм, який забезпечує редагування документів, підтримку електронної пошти, створення електронних таблиць, презентацій, векторних та растрових зображень, взаємодію з БД, щоденник та інші функції. Крім того, він підтримує формати документів Microsoft та різноманітні ОС, включаючи Solaris, Windows, OS/2 та Linux. Для удосконалювання даного продукту Sun Microsystems обрала відкриту модель розробки, для чого опублікувала основну частину його вихідного коду в рамках проекту OpenOffice. Остання версія StarOffice пропонується корпоративним користувачам за ціною, на порядок нижчою, аніж ціна офісного пакету Microsoft. Некомерційний продукт OpenOffice 1.0 розповсюджується, як і раніше, безкоштовно.

Реакція галузі

Чим більше компаній і організацій впроваджували NFS, тим ширшою ставала база для розгортання розподілених прикладних програм. До січня 1987 р. у комп'ютерній галузі нараховувалося вже більше 100 ліцензіатів цієї системи. Незабаром NFS стала найважливішим компонентом платформи Open Network Computing (ONC), анонсованої Sun Microsystems у червні 1987 р.

Як механізм реалізації розподілених обчислень у гетерогенних мережах, платформа ONC і служби, що підтримують її, виявилися надзвичайно затребуваними. На початку 1988 р. кількість компаній-виробників комп'ютерного обладнання, котрі придбали ліцензії на ONC, досягла майже сотні. З урахуванням університетів та некомерційних організацій загальна кількість ліцензіатів перевищила 160.

Таке визнання означало, що з того часу протоколи ONC і NFS знайшли застосування практично у кожній комп'ютерній платформі - від мейнфрейму до ПК. У списку найвідоміших постачальників, які підтримали їх, значилися IBM, Apple, Cray та Amdahl. Усе це свідчило про те, що NFS стала промисловим стандартом де-факто. Віднині розподілені обчислення ставали доступними як ніколи раніше. Поряд із Sun, велика частка заслуги у цьому належить тим виробникам, які неухильно прагнули в своїх рішеннях дотримуватися загальноприйнятих специфікацій і завдяки цьому змогли добитися інтероперабельності своїх рішень. Ніколи і нікому не вдавалося самому створити універсальну платформу для мережевих обчислень, і саме тому Sun Microsystems з самого початку обрала для себе шлях співпраці з учасниками ринку.

Процесор з масштабованою архітектурою

Неперервно зростаючий попит на робочі станції Sun примусив керівництво компанії замислитися над тим, чи можливо і надалі задовольняти його, базуючись лише на існуючій бізнес-моделі? Анант Агравал, який прийшов у компанію у квітні 1984 р., згадує: "Енді, Білл, Скотт та Вінод, відчуваючи, що мережеві обчислення набирають сили, дійшли висновку, що необхідна потужність станцій ось-ось перевищить можливості процесорів Motorola".

Архітектура SPARC (Scalable Processor Architecture) розроблялася у компанії Sun Microsystems у період між 1984 й 1987 рр. і брала свій початок в університеті Берклі (шт. Каліфорнія), де з 1980 по 1982 рр. розроблявся комп'ютер зі скороченим набором інструкцій (Reduced Instruction Set Computer - RISC). Архітектура RISC дозволяла значно збільшити швидкість роботи процесора і робила його проектування простішим. Очолюваний Агравалом колектив інженерів Sun Microsystems вніс у розроблені у Берклі чипи низку вдосконалень, в тому числі - підтримку багатопроцесорності.

Перша робоча станція на базі процесора SPARC

Перші 32-розрядні мікропроцесори SPARC з частотою 16,67 МГ для Sun Microsystems виробила компанія Fujitsu у квітні 1986 р. На їх базі було побудоване сімейство робочих станцій Sun-4/200. Через два місяці після прибуття чипів програмісти Sun випустили для них стабільну версію операційної системи SunOS. 8 липня 1987 р. Sun Microsystems одночасно представила комп'ютерній спільноті відкриту архітектуру SPARC, першу систему, що базувалася на ній, Sun-4/200 та великий набір прикладного ПЗ. До літа 1988 р. ліцензії на SPARC мали вже чотири компанії, що виробляли напівпровідникові компоненти: Fujitsu Microelectronics, Cypress Semiconductor, Bipolar Integrated Technology та LSI Logic.

Поява архітектури SPARC зробила можливим досягнення вищих рівнів продуктивності процесорів, здешевіла та прискорила їх проектування, виробництво та просування на ринок. Згодом ми ще побачимо, що прагнення Sun до її відкритості виправдало себе.

В цілому ж проект SPARC став результатом зміни бізнес-моделі Sun Microsystems. На початку свого шляху в усьому, що стосувалося процесорів, компанія повністю покладалася на треті фірми. З часом така залежність могла перетворити її на звичайну компанію-збирача, вимушену задовольнятися низькою маржею. Розробивши SPARC, ОС Solaris, а згодом мову Java, Sun Microsystems зайняла лідируючі позиції на ринку інтелектуальної власності. Продаючи ліцензії третім компаніям, вона у той же час могла утримувати високі ціни на власні продукти.

"Три М" - не межа

В середині 80-х років у комп'ютерній галузі сформувався свого роду стереотип робочої станції. Він навіть отримав спеціальне позначення - 3М, що умовно уособлювало суму трьох показників: 1 MIPS, 1 МБ та 1 Мпіксел. Перший з них характеризував продуктивність такої "узагальненої" станції - до мільйона інструкцій на секунду (Million Instructions Per Second), другий - ємність оперативної пам'яті, третій - графічне розрішення екрану. З появою процесорів SPARC стало можливим створення настільної машини, характеристики якої з лишком перекрили б "стандарт 3М".

Робоча станція SPARCstation 1 стала яскравою демонстрацією можливостей нової архітектури. 12,5 млн. інструкцій на секунду, до 64 МБ основної пам'яті, додаткові графічні акселератори, і все це - у системі, що займає менше місця, споживає менше енергії та налічує меншу кількість чипів порівняно з основною масою персональних комп'ютерів! Застосування найсучасніших технологій виготовлення замовлених мікросхем дозволило розмістити усю систему на одній друкованій платі розміром з лист паперу для письма. Надзвичайно високий рівень інтеграції забезпечив, з одного боку, зниження споживаної потужності, а з іншого - збільшення надійності, що в результаті зменшило вартість володіння. Система включала високошвидкісні гнізда розширення для графічних плат, мала вбудовані мережеві можливості та різноманітні опції вводу-виводу. Вона стала першим продуктом, в якому Sun реалізувала стандартний аудіовхід-вихід для підтримки прикладних програм мультімедіа та мовної пошти.

Попит на новий комп'ютер, що виник відразу ж, ледве не привів компанію до катастрофи. Продовжуючи випускати машини на базі процесорів третіх фірм, Sun Microsystems не могла належним чином сконцентрувати зусилля на зростаючому секторі ринку SPARC-машин. Тому, незважаючи на ризик виявитися заручницею успіху нової архітектури, компанія у 1990 р. вирішила повністю переключитися на неї.

Масштабована ОС

Solaris 2 - перша коробочна версія операційного середовища SunOS

Використання у комп'ютерах, що виробляються Sun Microsystems, типових промислових компонентів третіх фірм дозволило знизити собівартість продукції, швидко вивести її на ринок і згодом так само швидко модернізувати. Цінність комп'ютерів Sun полягала у тому, що вони працювали під управлінням популярної серед інженерів ОС Unix, мали графічний інтерфейс та реалізовані за допомогою загальновизнаних технологій мережеві можливості.

Заснована на дистрибутиві Берклі, доповнена мережевим ПЗ та графічним віконним інтерфейсом, а згодом - NFS, операційна система SunOS у поєднанні з архітектурою SPARC виявилася найбільш привабливою платформою для технічних та наукових областей застосування. З метою максимальної концентрації зусиль з розвитку ОС та супутнього ПЗ у 1991 році в компанії Sun Microsystems був сформований підрозділ SunSoft. В його функції також входило забезпечення ліцензіями на ПЗ дистриб'юторів, OEM-партнерів та кінцевих користувачів.

У вересні 1991 року було оголошено про вихід нової версії ОС, заснованої на двох базових різновидах UNIX - Berkley 4.2/4.3 (BSD) та AT&T System V. Новий продукт отримав назву Solaris. OC Solaris, що виросла з SunOS, при всьому різноманітті своєї функціональності та високій ступені відповідності промисловим стандартам має унікальну і донині масштабованість. Для більшості прикладних програм ОС Solaris забезпечує практично лінійне зростання продуктивності при збільшенні кількості процесорів у системі, в буквальному сенсі втілюючи концепцію симетричних багатопроцесорних обчислень (Symmetric Multi-Processing). Завдяки властивості масштабованості одна й та сама ОС використовується і на однопроцесорних робочих станціях, і на серверах масштабу робочої групи , і на серверах масштабу підприємства.

Альтернатива мейнфреймам

Сервер масштаба предприятия Sun Enterprise 10000

Що стосується серверів масштабу підприємства (сімейства Sun Enterprise), то поява цього сімейства продуктів, яке стало предметом гордості компанії, була досить курйозною та вельми повчальною. Почалося з того, що компанія Cray, придбавши у Sun ліцензійні права на технології SPARC та Solaris, стала на їх основі виробляти сервери класу high-end, головним чином, для державних потреб. Такі сервери були менш дорогими за мейнфрейми, і в той же час при рішенні низки задач цілком могли замінити їх.

Великі придбання у той час не були традицією в Sun, і тим не менш вона ревниво стежила за розвитком серверного бізнесу Cray, оскільки не мала власного. У 1996 р. компанії обережно спробували було домовитися про злиття, але безуспішно. Cray наполягала на повному злитті, тоді як Sun цікавили лише сервери на базі SPARC/Solaris.

Через кілька місяців Cray була повністю придбана компанією SGI. Не бажаючи продовжувати випуск продукції, основаної на "чужій" платформі, SGI вирішила продати серверний бізнес Cray компанії Sun Microsystems. Нескладно здогадатися, що та була рада "прислужити" конкурентові. "Справу було зроблено протягом тижня, - згадує голова SMCC (Sun Microsystems Computer Company) Масуд Джаббар. - Це було найвдаліше наше придбання. Ми отримали в розпорядження усю серверну інфраструктуру і команду Cray, що дозволило нам приступити до виробництва серверів, витримавши встановлені нею ж планові терміни".

Так, одного разу випустивши з пляшки джина під назвою SPARC/Solaris, компанія Sun Microsystems роздобула ринок серверів корпоративного класу, оцінюваний у мільярди доларів.

З висловлювань голови ради директорів Sun Microsystems Скотта Макнілі Про управління компанією: "Я хочу, щоб у Sun велися суперечки. Якщо кожен буде вірити в свою стратегію, її шанси на успіх стануть незначними." "Погоджуйся і роби справу, заперечуй, але роби справу, - або йди." "Найкраще рішення - вірне. Наступне найкраще рішення - невірне. Але найгірше - це відсутність рішення." ("Краще попросити вибачення, аніж звертатися по дозвіл.")? Про відкриті стандарти: "Прийняття стандарту означає, що більшість учасників ринку погоджуються підтримувати певну специфікацію. Слово "відкритий" характеризує процес досягнення даної угоди". Про комп'ютери:: "Ось комп'ютер майбутнього" (демонструючи смарт-карту).

Фантазія на тему GUI

Уявіть: ви тільки-но прилетіли у незнайоме місто. Вирішивши орендувати автомобіль, йдете до стійки прокату, отримуєте ключі, сідаєте за кермо і - раптом виявляєте, що педаль гальма розташована праворуч від педалі акселератора, а не зліва, як треба. Потім виявляється, що при повороті керма направо машина їде наліво, а сигналу повороту немає взагалі.

Звучить дещо дивно? Але ж саме такою колись була ситуація у світі графічних комп'ютерних інтерфейсів. В одному з них натискування на праву кнопку викликало спливаюче меню, в іншому - змінювало положення вікна. Клацаючи мишкою по верхній стрілці лінійки прокрутки, ви в одному випадку переміщувалися до початку документа, а в іншому - до його закінчення. Деякі лінійки взагалі не мали стрілок. Невідповідність графічних інтерфейсів була загальною характеристикою встановлених на одній і тій самій машині прикладних програм від різних постачальників. Якщо до того ж і самі машини були вироблені різними компаніями, то розбіжності просто вражали уяву. Чому ж виникла така ситуація?

На початку 70-х більшість користувачів працювали на комп'ютерах, сидячи за символьними терміналами. Управління комп'ютером здійснювалося за допомогою текстового введення. Хоча оболонка Unix мала широкі функціональні можливості, її інтерфейс залишався, як і раніше, командним.

Тим часом співробітники дослідницького центру Xerox у Пало-Альто (PARC) експериментували з прототипом графічного користувацького інтерфейсу (GUI), в якому екран і командний рядок були замінені точково-растровим екраном, іконками, численними вікнами та пристроєм-покажчиком, іменованим мишкою. Експерименти показали, що користувач значно швидше міг навчитися працювати з будь-якою прикладною програмою, застосовуючи графічний інтерфейс, замість того, щоб запам'ятовувати команди. Працювати з GUI було значно легше, що підвищувало продуктивність праці. Ну й, врешті, він був просто приємнішим і простішим у користуванні.

У 1980 р. GUI з дослідницьких лабораторій вийшов на ринок, а у 1981 р. Xerox представила свою систему 8010 STAR Information System, котра була оснащена GUI. Реалізації, що пішли потім, користувалися популярністю головним чином на ринку ПК, лише Sun з самого початку стала оснащувати графічним інтерфейсом свої робочі станції.

Кінець претензіям різних постачальників поклав стандарт OPEN LOOK Graphical User Interface Functional Specification, до спільної розробки якого у 1987 р. приступили провідні спеціалісти компаній Sun Microsystems, Xerox та AT&T. В результаті спільних зусиль був створений логічно цілісний графічний користувацький інтерфейс, котрим могли доповнюватися усі прикладні програми незалежно від того, хто їх виробив і на якій системі вони виконувалися. Авторам OPEN LOOK вдалося досягти консенсусу: уперше користувачі отримали те, чого так довго чекали, - логічну цілісність, а спільнота розробників - широкий вибір інструментарію.

Проект "Дуб" и що з нього вийшло

Стурбовані успіхом NFS, конкуренти Sun Microsystems доклали усіх зусиль, аби її чергову розробку - Network/extensible Window System (NeWS), яка обіцяла стати стандартом де-факто для графічної відеопідсистеми Unix, спіткала невдача. І вони добилися успіху - графічним середовищем Unix за умовчуванням стало X Window, розроблене коаліцією на чолі з DEC.

Група NeWS була розформована і деякі провідні програмісти Sun, що входили до неї, почали, як мовиться, "оглядатися по сторонах". Серед них був і Патрік Нойтон, який зовсім зібрався було перейти до нещодавно створеної компанії Next, але його від цього кроку відговорив сам Скотт Макнілі. Замість цього Нойтон направив Макнілі великого листа, в якому виклав своє бачення того, як, на його думку, слід працювати над проектами. У листі пропонувалося створити невеликі команди однодумців, здатні працювати швидко та вільні від бюрократизму й опозиційних настроїв, що вже почали було гальмувати багато які з проектів Sun.

Ідея Нойтона знайшла позитивний відгук серед керівництва компанії, і в середині січня 1991 р. у Білла Джоя уперше зібралася ініціативна група, метою якої було сформувати образ "продукту майбутнього", здатного кардинально змінити парадигму усієї комп'ютерної індустрії. Врешті-решт група дійшла висновку, що це має бути портативний пристрій, здатній взаємодіяти з будь-якою автоматизованою системою. Розробка ПЗ для такого пристрою має вестися із застосуванням універсальної мови програмування. Але останній ще треба було створити.

Джеймс Гослінг, який став членом ініціативної групи після невдачі, що спіткала його продукт NeWS, згадує: "Вирішувати "мовну проблему" випало мені. Я сів за роботу і, виокремивши основні моменти, став підшукувати прийнятну назву. Глянувши у вікно, я написав: "Oak" (Дуб)". Це була всього лише мала частина проекту, однак з часом вона вийшла за його рамки і стала основним компонентом стратегічного плану Sun Microsystems, але вже під новим ім'ям - Java.

Вперше анонсована у 1995 р., ця технологія швидко знайшла підтримку серед розробників. Мова Java забезпечувала переносимість програм, як жодна інша, і за її допомогою програмісти могли легко визначати логіку функціонування будь-якого пристрою, комп'ютерної системи або прикладної програми незалежно від апаратної платформи, що використовувалася, та ОС.

Дотримуючись принципу відкритості, Sun Microsystems прийняла рішення дозволити ліцензування нової технології третіми фірмами, а також регулярно публікувати проекти змін специфікації Java в Інтернеті, з тим, щоб спільнота розробників мала можливість, ознайомившись з ними, висловити свої пропозиції. Така стратегія швидко принесла плоди - протягом першого місяця технологію Java ліцензувало близько 300 організацій.

У грудні 1996 р. компанії Sun та Oracle разом з компаніями Netscape, IBM та Apple вирішили зробити Java стандартно. платформою для Інтернет-прикладних програм. До того часу комбінація СУБД Oracle з платформою SPARC/Solaris стала свого роду еталоном масштабованості й продуктивності корпоративних прикладних програм, а Java додала їй нову якість - інтероперабельність. Продуктом співпраці лідерів індустрії ПЗ для корпоративних інформаційних систем в кінцевому підсумку стала технологія J2EE (Java 2 Enterprise Edition) - стійка та гнучка платформа, яка підтримує широку різноманітність існуючих корпоративних систем і стала стандартом де-факто в області Web-серверних прикладних програм.

Майбутнє Мережі

Сьогодні на зміну "інформаційній плутанині", що панує в Інтернеті, поступово починають приходити "розумні" Web-служби, здатні спілкуватися самостійно та доставляти користувачам необхідні відомості - незалежно від того, де останні знаходяться і які термінальні пристрої є в їхньому розпорядженні - мобільні телефони, пейджери, персональні органайзери чи ще щось.

Усе це - логічне продовження основної концепції відкритих мережевих обчислень, проголошеної компанією Sun Microsystems у 80-і роки. Але тепер вона не самотня в своїх прагненнях. Усі великі компанії ринку інформаційних технологій, включаючи прямих конкурентів, в один голос говорять про переваги Web-служб.

Сімейство серверів Sun Fire середнього класу

Платформа для розгортання Web-служб, іменована Sun Open Net Environment (Sun ONE), повністю базується на технології Java. Іншим компонентом платформи Web-служб є розширювана мова розмітки документів (Extensible Markup Language -XML). Розробка стандарту XML велася під орудою Джона Босака, одного з провідних спеціалістів Sun Microsystems. Цей стандарт відіграє ключову роль у цілій низці сфер застосування ІТ, включаючи інтерактивні послуги, приміром, онлайнові біржові котирування чи прогноз погоди, послуги порталів з агрегування комерційних пропозицій та транзакції в електронній комерції business-to-business. Головна перевага XML: цей стандарт дозволяє ефективно і легко обмінюватися діловою інформацією завдяки можливості кодування будь-яких бізнес-даних з метою їх представлення у форматі, зрозумілому для усіх сторін.

Технологія Java забезпечує природну підтримку XML, і спільнота програмістів посилено працює над тим, щоб зробити їх інтеграцію ще тіснішою для використання у Web-службах й інших прикладних програмах. Разом XML та Java формують універсальну основу для обміну програмами та даними - основу для широкого розгортання Web-послуг.

Персоналізация й адресність - ось головні відмінні риси Web-служб наступного покоління. Але ані те, ані інше неможливо реалізувати без надійної системи ідентифікації сторін-учасників електронної взаємодії.

За допомогою Sun ONE Platform підприємства вже сьогодні можуть швидко розгортати наскрізні, відкриті і разом з тим безпечні мережеві рішення для електронного ведення бізнесу, в яких буде забезпечена надійна ідентифікація кожного учасника, бізнес-процесу чи ресурсу. Для побудови ж глобальної інфраструктури електронного ведення бізнесу за участю Sun Microsystems і низки найбільших автомобільних, фінансових та телекомунікаційних й ІТ-компаній було сформовано об'єднання під назвою Liberty Alliance, задачею якого є розробка відкритих стандартів ідентифікації, аутентифікації та авторизації споживачів і постачальників товарів та послуг. Як тільки ці стандарти будуть готові, Sun Microsystems негайно забезпечить їх підтримку у своїй платформі Sun ONE.

За дополнительной информацией обращайтесь:
E-mail: info@sun.com.ua